Історія школи

• 21 вересня 2018 року Підгірненська школа святкувала 200 - річний ювілей.
• На фото почесні гості свята.

• 
• Зустрічаємо гостей на порозі школи
• 
• Виставка робіт вихованців гуртка "Паперопластика" (керівник гуртка - Саріогло М.М.)
• 
• Кабінет 1 класу
• 
• Директор Підгірненського НВК Торлак Т.Д.
• 
• Приймаємо вітання голови Тарутинської РДА, випускника школи Тасмасис О.І.
• 
• Вітання депутата Одеської обласної ради Кащі О.Р.
• 
• колектив школи вітає начальник відділу освіти Тарутинської РДА Паулєско М.Г.
• 
• Рідну школу зі святом вітає Стоянов С. М.- нині директор школи - ліцею "Чорноморські" м. Одеса
• 
• директори шкіл Гайдаржі М. І. , Куруч М.М.
• 
• Рідну школу вітають випускники: Голова СПК "Бессарабський" Дєлібалтов Г.І. 
• та Голова Підгірненської сільської ради Тасмасис З.М.
• 
• Медичні працівники - випускники школи: Чючіва Н.Д. та Білик С.І.
• 
• Тасмасис В.І. та Паскова (Дидур Г.М.) -викладач Одеського Аграрного університету
• 
• святковий концерт, вчителі Забунова Т.І. та Калпакчи Г.В.
• 
• наші "першачки"
• 
• учениці школи виконують гагаузький народний танок "Кадинджа"
• 
• 
• бойовий гопак
• 
• Ветеран вчительської праці Паскова М.М.  з випускниками школи: Паскова М.І., Корчмар М. С., Корчмар М.С., Манастирли З.М., Тасмасис О.І. Паскова Г.І., Паскова М.М., Стоянов С.М., Торлак Т.Д. Кара О.Г. Арікова Н.І.

Без школи немає села

1815-1944

Село Підгірне заснували німці-колоністи в 1815 році.

Шкільне життя в німецькій спільноті налагодилося  майже відразу. Спочатку навчання

проходило індивідуально.

 У видатковій книзі громади було записано: «Виділити для оренди школи 8 леїв, а для шкільних парт - 5 леїв».

До 1831 року навчання проводилось в орендованій будівлі. В 1831 році була збудована перша школа, але для громади, яка швидко росте, школа стала затісною. В 1895 році була побудована нова красива школа з двома великими класними кімнатами.

На фото "Будівля школи, 1895 рік"

До 1846 році вчителів вибирали серед найздібніших німецьких колоністів. Вони самі знали мало, тому багато чому навчити дітей не могли. Перший вчитель з освітою, пан Штауб, який приїхав з с. Клестиць (Весела Долина), констатував такий факт: з 250 учнів 80 вміли читати,  з них 60 учнів писати, і жоден не знав мелодій, які потрібно було вивчати в початковій школі.

Спів у школі завжди стояв на першому місці. Крім співу вивчали читання Старого Завіту, викладались біблейські історії, письмо.

Більшість дітей ходили до школи 2-3 місяця на рік, до середини листопада, коли з полів завозили останню кукурудзу, і до середини лютого, коли знову починались польові роботи. В класі знаходились  по 2 вчителя; один вів урок, другий без освіти, ходив з лозинами  і наводив лад.

 До 1891 року школи були повністю під владою церкви і знаходилась під наглядом пастора. Після смерті Олександра ІІІ  в Росії почали ненавидіти німців. З цього періоду школа почала відокремлюватись від церкви. Викладання почалось на російській мові. Російську мову викладав пан Ковальській. Деякий час до першої світової війни  вчителем російської мови працював Райхельд Вагнер з Сарати. Під час війни робота у школі повністю зупинилась.

 З 1918 року почалось відродження шкільного життя. В 1919 році з'явився перший вчитель, який почав викладати на румунській мові.

Восени 1924 року в Кульм прибули румунські  вчителі, але колоністи добилися, щоб викладалась і німецька мова. Навчання тривало до 16 років, але якщо з успіхом закінчити 7 класів, школу можна було залишити. Навчальний рік тривав з 10 вересня до середини червня. Пропуск занять карався штрафом. Наприкінці навчального року проводилось невелике свято з багаттям та Похвальними листами кращим учням. Так було до 1940 року.

1945-1967

З Червоною Армією в 1944 році в село прийшла Радянська влада. У 1945 році, школа прийняла перших «першокласників». Так як село було малозаселеним, в першому класі вчились лише 8 дітей. Діти були переростки.

У   школі  було   два   вчителя:  Марія  Радіонівна  Сандуленко-перший директор школи та Мазанюк О.А. - викладач української мови.

Писали перші учні у зошитах, зроблених з паперових мішків чи на газеті. Ручок також не було і учням доводилося  писати хімічними олівцями. Книг майже не було. Навчання велося на українській мові. Діти засвоювали дуже погано, бо не володіли ані  російською, ані українською мовами.

Перші учні були: Косовцов Микола, Косовцов Євген, Цимбал Олександра, Косовцов Олександр, Горобець Олексій.

В 1947-1948 роках село стало заселятися, кількість учнів збільшилась. Але переростків було багато. Дітей перевіряли на грамотність. Якщо хтось хоч трохи вмів читати і писати, його направляли відразу до 2 або 3 класу. В 1948 році двох вчителів стало мало для всієї школи. Прибули нові вчителі: Гриндюк Ганна Йосипівна та Горбань Любов Василівна. Приїхав новий директор - Лобода Андрій Петрович.

На фото "Ранкова зарядка на ганку школи"

З 1950 року школа стала семирічною. В 1958 році було побудовано нове приміщення для школи, в якому зараз знаходиться початкова школа.

В 1968 році школа стала десятирічною.

В 1973році  в експлуатацію було здано двоповерхове приміщення школи.

Багато років на посаді директорів працювали

1955-1978 Бойко Моїсей Якович

1978-2002 Василенко Зинаїда Сергіївна 

          2002-2004 Димитрова Ганна Дмитрівна

З 2004 року Торлак Тетяна Дмитрівна

Майже 35 років беззмінним завучем був Дюльгер Федір Михайлович. Людина з «великої літери», майстер своєї справи, вчитель вчителів.

Гордістю школи є вчителі – метри, які все своє життя віддали школі: Горбань Любовь Василівна, Міхайленко Любовь Іванівна, Гриндюк Ганна Йосипівна, Арікова Лариса Федорівна, Петкович Людмила Павлівна, Бойко Марія Кузьмівна, Прилепа Галина Кузьмівна, Дюльгер Раїса Антонівна, Толмачева Лариса Олегівна, Карамавров Іван Степанович, Калінков Георгій Іванович, Паскова Марія Миколаївна, Трофимова Дора Борисівна, Тельпіс Раїса Петрівна, Шибецька Зинаїда Дмитрівна

Однією з яскравих сторінок школи є діяльність Обревко Івана Устимовича, вчителя музики, директора Будинку культуру. Музичні колективи, під його керівництвом займали перші місця в районі та області. Під своє крило він брав усіх дітей, які потребують особливої уваги. Всі вони грали у духовому оркестрі.

Школа змінює свій статус відповідно реформам народної освіти України.

Шляхами знань разом з учнями крокує  творчий, креативний, готовий до змін педагогічний колектив.